Пирятинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4

 

Психолого - консультаційний центр "Щаслива дитина"

 

ЯК НАВЧАТИМУТЬ ДІТЕЙ У НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ

Головна ідея Нової української школи – компетентнісне навчання. Це означає, що учні не просто будуть набувати знань, а вчитимуться використовувати їх на практиці й опановуватимуть навички.

Для НУШ створено новий Стандарт освіти і нові програми.

 Компетентність – це динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність. Тобто формується ядро знань, на яке накладатимуться уміння, як користуватись цими знаннями, цінності та навички, що знадобляться випускникам української школи в професійному та приватному житті.

 

У НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ ДИТИНА ОТРИМАЄ ТАКІ КОМПЕТЕНТНОСТІ:

 

  • вільне володіння державною мовою

  • здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами

  • математична компетентність

  • компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій

  • інноваційність

  • екологічна компетентність

  • інформаційно-комунікаційна компетентність

  • навчання упродовж життя

  • громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей

  • культурна компетентність

  • підприємливість та фінансова грамотність

Нас запитуютьпро НУШ

Чи точно моя дитина знатиме не менше?

 

–  Точно. У НУШ змінюються методи навчання, проте голов- на мета школи залишається

–  навчити дитину. Можна навіть сказати, що дитина навчиться більшому, адже їй показувати- муть, як використовувати знання на практиці, й готуватимуть до справжнього життя.

 

Як я можу бути впевненим, що вчитель зможе працювати по-новому?

–  Кожен учитель, який у 2018/19 навчальному році працюватиме з першим класом, проходить спеціальну підготовку. Це очні заняття зі спеціально підго- товленими тренерами, плюс дистанційне навчання за допо- могою онлайн-курсу EdEra.

 

Ви можете пройти цей курс, аби краще зрозуміти, як навчатимуть вашу дитину.

 

Як будуть зараховувати дітей у перші класи?

– У кожної дитини є гарантоване місце в школі за територією її про- живання. Проте батьки також мають право віддати її в іншу школу, за умови, що там є вільні місця.

Дітей зі своєї території обслу- говування школи набиратимуть у першу чергу. Також право на першочергове зарахування ма- ють діти, чиї рідні брати чи сестри навчаються в цій школі, а також діти працівників цієї школи. Після

зарахування усіх цих дітей у школі можуть лишитись вільні місця. На них можуть потрапити діти не з території обслуговування школи – за допомогою жеребкування.

Дізнатись, за якою школою закріплений ваш будинок, можна у вашому районному управлінні освіти.

Моя дитина буде вчитись 12 років?

 

– Так. Проте 12 років – це не лише про збільшення кількості років навчання, а про підвищення яко- сті. Нові зміст і методики викла- дання потребують більшого часу. Передбачається, що збільшення торкнеться саме старшої школи – вона триватиме 3 роки. Цю школу називатимуть профільною, оскіль- ки перед 10 класом учень матиме змогу обрати напрям навчання і вивчати частину предметів погли- блено. Саме для того, аби забез- печити якісну профільну школу, і потрібне видовження періоду навчання.

 

 

Моя дитина зможе навчатись рідною мовою?

–  Так. Учні шкіл і класів з мовами національних громад зможуть здобувати початкову освіту рідною мовою. Проте водночас вони вивчатимуть українську, адже знання державної мови – запорука їхньої самореалізації в Україні. З 5 класу учням пропонують навчатися українською мовою паралельно з рідною із поступовим збільшенням кількості уроків українською. (За матеріалами сайту: https://mon.gov.ua/ua/tag/nova-ukrainska-shkola)

 

 

 

 

 

Ведемо дитину в перший клас. Поради психолога батькам першокласників

 

Підготовка до школи – процес і урочистий, і хвилюючий одночасно. І не тільки для малюка, який вже через місяць стане "дорослим" школярем, але і для його мами і тата. Часом більше самих першокласників хвилюються їхні батьки, які мучаться думкою, чи готовий їх синок чи донька до першого класу. До того ж напередодні школи майбутні першокласники нерідко задають їм питання, на які складно відповісти навіть дорослому

 

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ БАТЬКІВ МАЙБУТНЬОГО ПЕРШОКЛАСНИКА

 

•      Починайте "забувати" про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Зробіть це м'яко: "який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд".
 • Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
 • Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).
 • Не лайте, а тим більше - не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: "Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему".
 • Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
 • Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення - запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) - нехай розповість, що більше всього подобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.
 • Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.
 • Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого - основа для взаєморозуміння.
 • Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: "Вийде обов'язково, тільки потрібно ще раз спробувати". Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
 • Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.
 Повага до дитини зараз - фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.     

 

Поради батькам про те, як підготувати дитину до шкільного життя.
 
Влаштуйте прогулянку до школи. Обов'язково проведіть дитині невелику екскурсію до школи: походіть по двору і навколо неї, а потім увійдіть всередину. Бажано показати дитині, в якому класі вона буде вчитися, де знаходиться туалет . Періодично можна ходити гуляти до школи, граючи по дорозі у щось. Так дорога до школи буде завжди викликати хороші асоціації у малюка.
Збирайте портфель та одягайте форму. Непогано кілька разів за місяць потренувати збори до школи: нехай першокласник самостійно надіне шкільну форму. Потім мама або тато, розкидавши його шкільне приладдя по підлозі, покаже, як збирати портфель і що куди класти. 
 Грайте в школу. Батьки можуть посадити дитину серед іграшок і провести "урок", при цьому попросити малюка встати, коли мама- "вчителька" входить в "клас", потім сісти за парту, взяти в руку ручку, відкрити зошит. Так для дитини не будуть незвичними ці "команди", коли вона почує їх у школі, і вона легко їх виконає. Також доведеться пояснити першокласникові, що в школі його будуть називати за прізвищем. Тому необхідно навчити його реагувати і відгукуватися на прізвище, наприклад, у грі в школу звертатися не інакше як "Петров", "Сидоров" і т. д.
До того ж безліч дитячих письменників описують у своїх розповідях маленьких дітей, які збираються піти до школи. Нехай головний герой якоїсь книжки супроводжує малюка на всіх етапах підготовки до школи. Тоді він стане впевненіше, знаючи, що безліч дітей навколо теж йдуть до школи, як і він.  
Встаємо раніше. Місяця, щоб привчити дитину вставати раніше, вистачить. Досить щодня віднімати від її сну по 5-10 хвилин. Тоді першого вересня малюк не буде сонно позіхати на лінійці. Але пробудження дитини має супроводжуватися приємними для неї діями, наприклад, усмішкою або обіймами мами. 
Дружимо з годинником. Необхідно поставити в кімнаті малюка годинник, навчивши його по ньому розбиратися в часі. Це стане в нагоді в школі, наприклад, щоб знати, скільки хвилин є на виконання завдання. Також важливо, щоб малюк вмів укладатися в терміни. Для цього слід скласти графік його звичайного дня і повісити на видному місці. А коли малюк буде, наприклад, малювати, грати або їсти, можна звернути його увагу на те, скільки йому ще залишилося часу на цю дію за розкладом.
Вчимося порядку. Нехай у малюка з'являться всілякі папки, коробочки, файлики, і він навчиться складати туди свої малюнки, фломастери та інші дрібниці. Розвивати цю навичку потрібно заздалегідь, щоб школяр не був Машею-растеряшею. До речі, можна розвісити по кімнаті невеликі записочки, наприклад, "акуратно повісь речі на стілець" - це буде сигналом до дії.
"Доросла" кімната. У кімнаті обов'язково повинно з'явитися щось, що говорило б йому про "доросле" шкільне життя, про зміну його статусу, щоб школяр швидше звикав. Приміром, той же письмовий стіл або можна вже зараз купити малюкові невелику шкільну дошку з крейдою.  
Більше зеленого. Цей колір і стимулює увагу, і розслабляє. Бажано, щоб в кімнаті малюка з'явилося щось зелене. Психологи кажуть, що тільки після 7 років у дитини починають працювати частини мозку, які відповідають за утримання тіла в одній позі. До 7 років приборкати маленького "зірвиголову" дійсно складно. Але тим не менш протягом останнього місяця до школи батьки можуть по трохи розвивати навички посидючості в дитини. Адже в школі без них доведеться непросто.
Шийте чи грайте в шахи. Активних дівчаток можна навчити шити або плести з бісеру, а хлопчиків - грати в шахи, шашки. Бажання виграти у мами чи тата або зшити красиву іграшку "переважать" бажання дитини постійно відволікатися на все підряд і не сидіти на місці (це спрацює, тільки якщо малюка вдасться зацікавити).
Є ще один спосіб: щодня протягом місяця пропонувати дитині посидіти хоча б три хвилини, уважно розглядаючи якусь картинку. При цьому давати їй якесь завдання, наприклад, розповісти потім про свої враження чи скласти якусь історію по цьому малюнку.  Формуйте позитивний образ школи. Ні в якому разі не потрібно говорити першокласникові фрази типу "закінчилося дитинство, почалося доросле життя" або "не будеш слухати вчительку, вона тебе покарає". Так любов до школи в нього точно не виховати. Добре, якщо б перша вчителька написала листа майбутньому учневі, розповівши про те, як вони цікаво будуть проводити час у школі, скільки всього нового він дізнається, як багато друзів з'явиться. Якщо домогтися творчого підходу від учителя не вдалося, розповісти про все це повинні батьки. Ще від них вимагається більше хороших забавних історій з їх шкільного життя, наприклад, про те, як вони знайшли свого першого шкільного друга. Також можна показати першокласникові батьківські шкільні фотографії.
Не залякуйте оцінками. Казати дитині про те, що вона повинна приносити тільки хороші оцінки заборонено. Тим більше що в 1-му класі їх не ставлять. Краще вже зараз завести журнал досягнень малюка, щодня записуючи туди кожен його успіх, наприклад, "сьогодні малюк сам почистив зуби". Тоді він буде знати, що хороші оцінки - це не єдині його заслуги перед батьками і перестане боятися принести "двійку", коли буде ходити до школи.
Більше рольових ігор. В останній місяць потрібно якомога частіше запрошувати дітей у будинок (ще краще - майбутніх однокласників). Хай грають в будь-які рольові ігри: доктор-пацієнт, дочки-матері або постановки улюблених мультфільмів. Саме на основі таких ігор діти вчаться знаходити спільну мову між собою. .
Тренуйте увагу і не тільки. Наприклад, хороша гра для тренування пам’яті і уважності: розкласти на столі десять будь-яких предметів. Нехай малюк уважно подивиться на них протягом 1 хвилини, намагаючись запам'ятати якомога більше, а потім, не дивлячись на стіл, розповість, що там лежить. Ще можна забрати один предмет і замість нього покласти другий - нехай скаже, яку річ замінили. 
 Дуже добре тренувати мислення прямо під час чергової прогулянки. Наприклад, дати дитині таке завдання: розкласти поняття на складові (варіант: що входить в поняття взуття?), А потім, навпаки, "зібрати" в одне ціле, назвавши поняття (варіант: кіт, собака, жираф, ведмідь - хто це?).  
Нарешті, мова. Прочитавши казку на ніч, мама або тато можуть попросити малюка переказати почуту історію і відповісти на декілька нескладних питань по ній. Так першокласник навчиться висловлювати свою думку, розмірковувати на задану тему і чітко відповідати на запитання.

 

Джерело: http://sambir-school8.org.ua/nformacjn-materali/psthologu/

 

 

Заповіді розумного виховання для батьків

 

Поміркуйте над цими заповідями. Можливо, вам вдасться доповнити їх, удосконалити, адаптувати до нинішньої ситуації. Отже…

 

Заповідь перша. Ніколи не робіть ніяких виховних дій у поганому настрої.

Заповідь друга. Ясно визначите, чого ви хочете від дитини і поясніть це їй, а також дізнайтесь, що вона думає із цього приводу. Переконайте його, що ваші виховні цілі - це і її цілі.

Заповідь третя. Надайте дитині самостійність, виховуйте, але не контролюйте кожен її крок.

Заповідь четверта. Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього; розбирайте з дитиною її правильні і неправильні кроки до мети.

Заповідь п'ята. Не пропустіть моменту, коли досягнутий перший успіх, хваліть дитину за кожен її вдалий крок. Причому хвалите не взагалі, а конкретно! Не «Ти - молодець», а обов'язково «Ти - молодець, тому що…».

Заповідь шоста. Якщо ж дитина робить якусь невірну дію, скоює помилку, то вкажіть їй на цю помилку. Відразу дайте оцінку вчинку і зробіть паузу, щоб дитина усвідомила почуте.

Заповідь сьома. Оцінюйте вчинок, а не особу - адже це не одне і те ж. «Ти - поганий!» (оцінка особи) звучить дуже часто замість правильного «Ти поступив погано!» (оцінка вчинку). Важливе доповнення: ваше зауваження з приводу помилки або вчинку повинне бути коротким і визначеним.

Заповідь восьма. Дайте дитині відчути, що ви співчуваєте їй, вірите в неї, хорошої думки про неї, не дивлячись на її помилку. Для цього посміхніться їй або торкніться до неї. Дайте зрозуміти, що коли ця неприємна розмова буде закінчена, то інцидент буде вичерпаним.

Заповідь дев'ята. Виховання - це послідовність цілей. Допоможіть дитині будувати систему перспективних цілей - від дальньої до середньої і від неї до сьогоднішньої.

Заповідь десята. Вихователь повинен бути твердим, але добрим. Ні абсолютна твердість в що б те ні стало, ні така ж безмежна доброта не годяться як єдиний основоположний принцип виховання. Все добре свого часу, і треба уміти застосовувати різні методи відповідно до конкретної ситуації. Тоді виховання буде ще і своєчасним.

 

 

 

Поради для батьків

1. Вранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.

не згадуйте вчорашні прикрощі, не вживайте образливих слів.

2. Не підганяйте її, розрахувати час — це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили — провини дитини в цьому немає.

3. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.

4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, застережень: «Дивися, поводься добре!», «Щоб не було поганих балів» тощо. У дитини попереду важка праця.

5. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримав?»
Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після виснажливого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, а згодом сама все розкаже.

7. Зауваження вчителів вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть із дитиною спокійно.

8. Після школи дитина не повинна сідати відразу за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити.

9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочивати 10-15 хвилин.

10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель» тощо.

11. Під час спілкування з дитиною не вживайте фразу: «Якщо ти будеш добре вчитися, то...».

12. Упродовж дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини.

13. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Усі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте самі, без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з учителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан.

15. Залучайте дітей до хатньої і суспільної праці, точно визначте коло їх обов'язків.

16. Учіть підлітка:

• цінувати дружбу, поважати суспільну думку;
• правильно оцінювати свою поведінку й поведінку інших;
• порівнювати свої дії з діями інших, робити відповідні висновки.

17. Виховуйте:

• витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі.
• чесність, правильність, уміння відстояти честь свою, родини, колективу тощо.

18. Виробляйте звичку сумлінно виконувати завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу.

19. Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини. Навіть якщо вам здається, що ви все повинні знати про своїх дітей.

20. Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй «Доброго ранку!» і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.

21. Коли дитина повертається зі школи, запитайте: «Що сьогодні було цікавого?»

22. Намагайтеся, щоб дитина була прив'язана до помешкання. Повертаючись додому, не забувайте сказати: «А все-таки, як добре вдома!»

23. Ваша дитина принесла бали на семестр. Знайдіть за що її похвалити.

24. Постійно говоріть дитині,як ви її любите і за що.

25. Скажіть дитині: «Не будь чепуруном — у класі не люблять чепурунів, не будь і замазурою — у класі таких не люблять. Будь просто акуратним»..

26. Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, ледь чутно, тоді роздратування відразу проходить.

27. Коли дитина виходить з будинку, обов'язково проведіть її до дверей і скажіть: «Не квапся, будь обережний».

28. Коли син чи дочка повертаються зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню, навіть якщо вона провинилася.
 

 

 


 

 



ДО УВАГИ БАТЬКІВ!!!

1. Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки й педагоги.
Учити жити — це значить передавати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько, вчитель.

2. Виховання починається із дня народження. Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, — це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.

3. У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє моральне  обличчя батьків.
Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім'я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім'я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.

4. Турбота батька і матері про здорову сім'ю. Справжня мудрість вихователя — батька, матері — в умінні дати дитині щастя дитинства — це спокійне домашнє вогнище.

5. Сім'я — це первинний колектив українського суспільства.
Чи почуває дитина, що блага її життя — наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці і турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека — виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне — її особисті потреби, а все інше — другорядне. Я бачу лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість — жити заради когось.

6. Готових рецептів сімейного виховання немає.
Є люди, здатні тільки родити, але не здатні по-справжньому народжувати. Повнокровна й гармонійна особистість народжується материнською і батьківською мудрістю. Народження людини — велике і важке діяння, щаслива і складна праця, яка називається вихованням.
Щоб виховати дитину, слід дотримуватися правил у реалізації своїх сімейно-побутових педагогічних функцій.

 Основні з них такі:

1. Встановлювати і дотримуватись загальноприйнятих норм поведінки, чіткого режиму життя (праці, навчання, дозвілля, відпочинку), практикувати визначення кожному членові сім'ї його обов'язків, контролювати їх виконання, спільно з дітьми аналізувати стан життя родини, її перспективи, внутрішньосімейні плани тощо.

2. Постійно тримати в полі зору шкільне життя дитини, цікавитись її успіхами, проблемами, труднощами, інтересами, запитами, прагненнями і способами їх задоволення.

3. Знати товаришів своєї дитини, зони її неформального спілкування, сповідувані нею ідеали, пріоритетні життєві орієнтири.

4. Виховувати у дітей відповідальне, ціннісне ставлення до свого здоров'я, розуміння обов'язку допомагати в майбутньому своїм пристарілим батькам і родичам, дітям, усім нужденним людям, утримувати свою сім'ю.

5. Компетентно й педагогічно грамотно обговорювати з дітьми проблеми асоціального змісту життя окремих людей (наркомани, алкоголіки), перша інформація повинна надійти від батьків, а не від компанії.

6. Обмежувати доступ дітей до інформації, що популяризує проституцію, наркоманію.

7. Розвивати і заохочувати самостійність у дітей, уміння відстоювати свою позицію.

8. Підтримувати постійний зв'язок зі школою.

9. Знати і вміти пояснити основні прикмети чи зовнішні ознаки вживання дітьми наркотиків, токсичних речовин.

10. Бути готовими до прийняття певних «дисциплінарних» рішень щодо обмеження непродуктивного» часу життя дитини і контактування її з «підозрілими» товаришами.

ситуації.

 

 

 

 

Тема нашої розмови досить серйозна – вияв дітьми жорстокості і агресії. На жаль, ці явища живуть серед нас, дорослих, і серед наших дітей. Що ж це за явище і варто нам про нього говорити ?

Слово «агресивність» утворено від латинського aggressio – напад. В даному випадку візьмемо визначення агресії як активної форми виразу емоції гніву, яка виявляється через спричинення збитку людині або предмету. Зверніть увагу, агресія – цей вираз емоції, а емоція – це те, що ми випробовуємо незалежно від наших бажань і тим більше бажань оточуючих нас людей. Емоції, у тому числі і емоцію гніву, не можна заборонити.

Є різні варіанти визначення, що таке агресія, один з них такий : агресія – це поведінка, що заподіює шкоду предметам чи предмету, людині чи групі людей. Агресія може виявлятися фізично (удари) і вербально ( порушення прав іншої людини без фізичного втручання )

У психології розрізняють два види агресії : інструментальну й ворожу. Інструментальна агресія виявляється людиною для досягнення визначеної мети. Вона типова для дошкільного та молодшого шкільного віку ( я хочу забрати іграшку чи предмет). У старших дітей більше виявляється ворожа агресія. Вона спрямована на те, щоб заподіяти людині зло, біль.

Агресивну поведінку не можна однозначно вважати поганою. Виникаючи в критичній ситуації, вона виконує захисну функцію, інколи функцію розв’язання (виходу) ситуації. Найчастіше агресивна поведінка спостерігається у дитини в критичні вікові періоди. Це свідчить про те, що життя дитини стало складнішим

Агресія не буває без емоцій гніву, злості або люті. В словнику Ожегова гнів визначається як відчуття сильного обурення. В українській мові є багато слів, які відображають різну інтенсивність і відтінки гніву. Це і роздратування, злість, і лють. Агресивність- характеризується поведінкою, спрямованою на заподіяння шкоди іншій людині і супроводжується, в більшості випадків, станом гніву, ворожості, ненависті, тощо.

Причини дитячої агресії

Чому дитина стає агресивною? Адже емоції злості і гніву запускають агресію, але не обов'язково приводять до її прояву.

Дослідження в області вивчення дитячої агресії показують, що на формування даної особливості впливають:

негативізм матері (її відчуженість, байдужість, постійна критика);

байдуже відношення, ігнорування агресивних проявів дитини по відношенню до інших дітей і дорослих (фактично заохочення агресивної поведінки);

суворість дисциплінарних дій (фізичне покарання, психологічний тиск, приниження).

На формування дитячої агресії може впливати схильність до збудливості нервової системи. Але йдеться тільки про схильність.     

Практика показує, що на агресивність дитини більше впливають соціальне середовище і його оточення. Агресивна дитина швидше виросте в сім'ї з агресивними батьками, але не тому що це передається генетично, а тому що батьки не уміють справлятися з своєю агресивністю. Тому і не змогли навчити цьому своєї дитини.

Отже, основні причини дитячої агресії можна  визначити так :

  1. Накази, команди.
  2. Попередження, застереження, погрози.
  3. Мораль, повчання, проповіді.
  4. Постійні поради, намагання все вирішити за дитину.
  5. Докази, нотації, лекції.
  6. Обзивання, висміювання.
  7. Випитування, розслідування, здогадування.
  8. Співчуття на словах, умовляння.
  9. Ігнорування.

 

 Допоможемо дитині справиться з агресією

Як допомогти дитині навчитися справлятися з природними агресивними імпульсами, не доводячи їх до виникнення серйозної проблеми?

 Важливо, щоб в сім'ї були чіткі правила і однакові вимоги до дитини у всіх оточуючих його дорослих. Тоді у дитини буде менше шансів маніпулювати своєю агресивністю, він не зможе сказати, що: «Мама погана, тому що не дає дивитися телевізор, а тато добрий, тому що дозволяє».

Для навчання контролю над своєю поведінкою дуже корисні будь-які ігри з правилами. Адже грати цікаво, а гра проходить комфортно і весело саме тоді, коли все дотримують правила. Якщо правила порушуються, то гра руйнується.

Ролеві ігри стосовно нашої теми – це можливість побути в «шкурі» агресора і його жертви. Обмінюючись з дитиною ролями в такій грі, дорослий може показати йому наслідки агресивної поведінки і навчити способам нового реагування в різних ситуаціях.

                                    Чи можна виховати дитину лідера?
        Дитина народжується з певними задатками. Завдання батьків і вчителів розвинути їх, вчасно помітити хороші якості і направити дитину в правильне русло. На мою думку, батьки не повинні ставити перед собою завдання виховати лідера. Все залежить від ситуацій в житті і від тих умов в яких ми опиняємось. Інколи на перший погляд слабка і невпевнена людина в критичній ситуації може проявити себе як справжній лідер: допомогти, підтримати.
       Батьки повинні бути прикладом для дитини. На них лежить відповідальність за якість інформації, яку дитина отримує, пізнаючи довколишній світ.
      У віці, коли малюк починає без упину ставити питання, закладаються основи пізнавальної діяльності. Надзвичайно важливо виробити в цей період стереотип навчання й поведінки.
      Батьки часто хочуть виховати дитину «за подобою своєю», не помічаючи, що самі є далеко не ідеальним взірцем для наслідування. А при цьому роблять з дитини полігон для задоволення своїх амбіцій, очікуючи, що вона буде щонайменше вундеркіндом.
     Це загрожує неврозами, перевантаженням нервової системи і психіки малюка.
     Виховуйте своїх нащадків в любові і повазі. А чи стануть вони лідерами покаже час. Багато гарних людей не є лідерами ,але ніхто їх за це менше не поважає.